Перші згадування про соєвий соус датуються VI ст. н.е. у Китаї. У VII ст. буддистські монахи привезли його до Японії. Японцям так сподобався соус, що вони почали його виготовляти й у себе. А вже у ХVIIІ ст. рецепт саме японського соусу прийшов у Європу.

На сьогоднішній день неможливо уявити собі місце, де б не знали про соєвий соус. А стереотип, що він використовується лише для страв японської та китайської кухні, вже майже зовсім зник. Соєвий соус надає будь-якій страві смаку умамі, за котрий відповідає глутамат натрію, який з’являється природнім шляхом при ферментації.

Але у багатьох виникає питання:

Який же соус кращий: японський чи китайський?

Давайте розберемося. Взагалі, у світовій кулінарії зазвичай використовують китайський саме світлий соєвий соус, а японський – темний. Та чи слід зупинятися на цих двох?

Китайський соєвий соус

Якщо у китайському рецепті написано просто «соєвий соус» – будьте впевнені, що мова йде саме про світлий соєвий соус. Він рідкий, непрозорий та світло-коричневого кольору. Цей соус ідеально підійде як легка приправа та у якості дипу, а також якнайкраще підійде для теплової обробки, наприклад, для смаження у WOK.

Китайський темний соєвий соус темний та густий, але менш солоний та має легкий солодкуватий присмак. Це зумовлено тим, що до його складу часто додають цукор або патоку. В основному китайський темний соус використовують для приготування їжі, додаючи його на останніх етапах, щоб надати кольору та блиску страві.

Японський соєвий соус

А от серед японських соусів частіше зустрічається саме темний соєвий. Має глибокий колір, але менш інтенсивний смак. Текстура японського темного густа та насичена, а смак менш солоний. Він чудово підійде для маринадів, для приготування різних страв, як дип та для смаження.

Отож, ми не можемо сказати, що якийсь соус кращий, а якийсь гірший – все залежить від умов його використання та від того, який продукт ви хочете отримати на виході.

Готуйте з любов’ю та з соєвим соусом!

Поділитися в соц. мережі: